Для батьків один із лякаючих діагнозів, який може бути поставлений дитині, це аутизм. Для захворювання властиве порушення здібностей у хворого до пізнання суспільства та навколишнього світу. У людей з аутизмом окремі частини мозку не можуть належним чином спільно працювати, це призводить до труднощів у спілкуванні, обмеження інтересів та порушення соціальної взаємодії. Хворі живуть у світі внутрішніх переживань, у них відсутній емоційний зв’язок із рідними та побутові навички. Їх хвилюють лише власні проблеми.
Причини аутизму
Проведено багато робіт, присвячених аутизму. Єдиної теорії чи думки про причини та методи лікування захворювання так і не виникло. Більшість вчених вважають його генетичною хворобою, але фактів, що підтверджують це, немає.
Виникає аутизм через порушення розвитку мозку. Фахівці виділяють кілька причин, здатних це спровокувати.
Спадковість. Найпопулярніша теорія, оскільки аутизм проявляється у кількох родичів. Вченим досі не вдалося виявити гени, які відповідають за його виникнення. Діти-аутисти нерідко народжуються в сім’ях, члени яких не страждали від цієї недуги.
Пошкодження плода під час пологів або внутрішньоутробного розвитку. Іноді подібні ушкодження здатні спровокувати вірусні інфекції – вітрянка, кір та краснуха, які жінка перенесла під час вагітності.
Стани, які згубно впливають на мозок. До них відносяться: хромосомні аномалії, туберкульозний склероз та ДЦП.
Ожиріння матері. У жінок з надмірною вагою ризик народити малюка з аутизмом вищий, ніж у жінок з нормальною статурою. Несприятливими факторами вважається недоношена вагітність та підвищений вік батьків.
Аутизм – це проблема, що розвивається частіше у хлопчиків. Приблизно на 4 хлопчиків із діагнозом припадає 1 дівчинка.
Останнім часом чисельність дітей, які страждають на аутизм, збільшилася. Що спричинило сказати складно. Можливо це результат покращення діагностики, а можливий активний вплив факторів зовнішнього середовища. Існує теорія, що може успадковувати лише схильність до аутизму, а зміна генної структури відбувається у утробі матері. Передбачається, що активації таких змін сприяють несприятливі зовнішні фактори, що впливають на вагітну жінку – вихлопні гази, інфекції, феноли, харчові продукти.
Симптоми аутизму
Найперші ознаки аутизму можуть виявитися у дітей у 3 місяці. Вони рідко турбують батьків, оскільки порушення у поведінці дитини пояснюються дитячим віком та особливостями характеру. Дорослі зауважують, що з дитиною щось не так, коли їхнє маля не може робити те, що без проблем роблять його однолітки.
Фахівці виділяють кілька ознак, за наявності яких підтверджується діагноз аутизму. До них відносяться стереотипний характер поведінки, недостатня соціальна взаємодія, обмеження кола інтересів та порушення спілкування малюка з іншими людьми.
Аутизму схильні діти різного віку. Перші симптоми хвороби можуть проявитися як у період до року, в дошкільному, шкільному і підлітковому віці. Найчастіше захворювання дає знати про себе рано – приблизно до року можна помітити незвичайну поведінку крихти, відсутність реакції на ім’я та посмішки. Новонароджені з аутизмом відрізняються меншою рухливістю, неадекватною реакцією на зовнішні подразники – мокрі пелюшки, звук та світло, відсутністю реакції на мову та власне ім’я.
Симптоми, які допоможуть виявити аутизм у новонароджених та дітей відносяться:
Міміку, яка не відповідає ситуації. Обличчя аутиста маскоподібне, періодично на ньому відображаються гримаси. Такі дітки рідко посміхаються у відповідь на посмішку чи спроби розвеселити їх. Вони нерідко можуть почати сміятися з їхньої відомої причини.
Порушення чи затримку мови. Це може виявлятися по-різному. Дитина може вживати лише кілька слів, що позначають основні потреби, причому у формі – спати чи пити. Мова може бути безладною, не спрямованою на те, щоб інші її зрозуміли. Малюк може повторювати одну фразу, говорити тихо чи голосно, монотонно чи нерозбірливо. Може відповідати питанням тієї ж фразою, на відміну звичайних діток, взагалі розпитувати про навколишній світ. До двох років діти-аутисти не можуть вимовляти фрази з кількох слів. У важких випадках вони не опановують мову.
Повторення одноманітних рухів, які мають сенсу. Хворі діти використовують їх у незвичній або лякаючій обстановці. Це можуть бути похитування головою та ляскання у долоні.
Відсутність зорового контакту, коли малюк дивиться «крізь» людину.
Відсутність інтересу до оточуючих. Дитина не зупиняє погляд на близьких або відразу відводить очі, починаючи розглядати те, що його оточує. Іноді люди не викликають у крихти інтересу. Об’єктом уваги стають неживі предмети – малюнки та іграшки.
Відсутність реакції на близьких та оточуючих. Малюк не реагує на оточення, наприклад, не тягне ручки до мами, коли вона наближається або починає з ним розмовляти.